Православні монастирі. Випуск 28. Свято-успенський Иосифо-Волоцкий монастир

Назва: Православні монастирі. Випуск 28. Свято-успенський Иосифо-Волоцкий монастир
Автор: не зазначений
Видавництво: Де Агостини
Рік: 2009
Випуск: 28
Сторінок: 32
Формат: PDF
Розмір: 18,7 Mb
Якість: гарне
Серія: Православні монастирі
Мова: російський
Подорож по святим місцям: Свято-Успенський Иосифо-Волоцкий монастир.
Дана колекція видавництва «Де Агостини» запрошує докладніше познайомитися зі знаменитими православними монастирями миру. За допомогою випусків серії, кожний з яких присвячений окремої обителі, Ви довідаєтеся про історію створення монастирів, про те, чому вони жили протягом свого існування, з якими знаменними історичними подіями й видатними людьми зв'язані, познайомитеся з унікальними пам'ятниками архітектури й прадавніми іконами, а також з іншими православними святинями, що зберігаються в монастирських стінах. Кожний випуск серії складається з 7 постояных розділів, що знайомлять із історією й головними визначний пам'ятками обителі: «Історія», «Подвижники», «Путівник», «Чудеса», «Святині», «Монастир і мир», «Монастирське життя».
Свято-Успенський Иосифо-Волоцкий чоловічий монастир, розташований в 16 кілометрах до північний сходу від міста Волоколамска, був заснований в 1479 році видним церковним діячем прп. Йосипом Волоцким за підтримки місцевих питомих князів і Московського государя Іоанна III. Спочатку обитель мала дерев'яні стіни. У зв'язку з посиленням значення монастиря як міцності в 1543-1566 роках вони були замінені на кам'яні, з дев'ятьома вежами. На початку XVII століття стіни витримали натиск польських інтервентів; наприкінці XVII століття вони постаріли й минулого перебудовані. Архітектурний ансамбль Иосифо-Волоцкого монастиря, що сформувався до кінця XVII століття й розташований на березі озера, нагадує казковий гради Китеж і є шедевром російського зодческого генія, що не мають аналогів у Росії. У цей час він включає Богоявленскую церква 1504 року, надвратную Петропавловскую церква й Успенський собор XVII століття. Монастирська дзвіниця, по висоті й красі рівна кремлівському стовпу Івана Великого, була висаджена під час воєнних дій в 1941 році й більш не відновлялася
Наприкінці XV і протягом усього XVI століть Иосифо-Волоцкий монастир впливав на загальний плин російського життя, багато в чому визначаючи будівництво держави й Церкви. Обитель була одним зі значних культурних центрів Русі, одним з найбільших сховищ іконопису. З 1484 року й до початку XVI століття тут неодноразово працював великий московський іконописець Дионисий. Монастир був відомий великою бібліотекою книги, що містить, рукописи, жалувані грамоти, акти й інші документи з XV століття. Ченці обителі брали значну участь у літературнім житті того часу. При спадкоємцях прп. Йосипа монастир продовжував залишатися найбільшим чоловічим монастирем на Русі. В XVI столітті Иосифо-Волоцкий монастир зробився, як пише Г. П. Федотов, «розсадником єпископів для всієї Росії, подібно Києво-Печерському й Сергиеву» . Звідси вийшли 17 архіпастирів, у їхньому числі - митрополит Московський Данило, архієпископ Ростовський Вассиан II, архієпископ Новогородский Феодосій II і інші. C XVI століття він став місцем ув'язнення державних злочинців. У Германову вежу монастиря на початку XVII століття був заточений зведений із престолу боярський князь Василь Шуйский. Під час російсько-польської війни на початку XVII століття тут утримувалися польські військовополонені, у роки Вітчизняної війни 1812 року - полонені французи. До революції 1917 року монастир був місцем проведення ярмарків. Після жовтневого перевороту на території монастиря перебувало Дитяче містечко імені III Інтернаціоналу, у якім жили діти із притулків і дитячих будинків Москви. В 1998 році обитель повернута Російської Православної Церкви, у ній відновлене чернече життя. З 1999 року монастир є ставропигиальным.
Скачати книгу " Свято-Успенський Иосифо-Волоцкий монастир"